Екс-глава МЗС АР Тофік Зульфугаров про тонкощі нагірно-карабаського врегулювання

Інтерв’ю  з екс-главою МЗС Азербайджану Тофиком Зульфугаровым.

– Тофік муаллім, Ви були главою зовнішньополітичного відомства Азербайджану. Були в період Вашої діяльності на цій посаді моменти, коли сторони нагірно-карабахського конфлікту були близькі до його вирішення?

– Складно сказати про ступінь близькості у врегулюванні конфлікту. Не можна сказати, що близькість була повною або неповною. Цей процес постійно зазнавав змін, і не тільки в період моєї діяльності на посту глави МЗС, але і в інший час теж.

На жаль, досягнення угоди завжди наштовхувалося на якісь дії з вірменської сторони, які віддаляли його реалізацію.

– Коли Ви йшли на переговори з вірменською стороною, були по-справжньому впевнені в тому, що мирним шляхом можливе повернення окупованих територій Азербайджану. Минуло 20 років, чи є у Вас така впевненість?

– Азербайджанська сторона, яку мені доводилося представляти, виходила з того, що існують два компоненти, які можуть повернути окуповані території.

По-перше, це сильний Азербайджан зі своїми військовими можливостями. І це фактор найбільш значимий. А по-друге, тиск і пресинг на Вірменію міжнародного співтовариства.

Комбінація цих двох факторів завжди створювала впевненість, що можна прийти до того, що вірмени звільнять окуповані території. На жаль, в різні періоди тиск на вірмен було різним.

Залежно від егоїстичних інтересів країн-співголів цей пресинг змінювався. Візуально складалося враження, що пресинг загальний, насправді ж якась із сторін в цей момент сприяла Вірменії.

Зараз склалася унікальна ситуація, коли Азербайджан зміцнився і в ході квітневих боїв довів, що без допомоги міжнародного співтовариства може вирішити цей конфлікт.

Вірмени і підтримують їх сили толком не розуміють, що тепер робити. Вони не впевнені в тому, що Вірменія зможе витримати ще один удар Азербайджану, який здатний самостійно звільнити окуповані території.

– МЗС Азербайджану завжди підкреслює, що республіка виступає за субстантивні переговори. Не могли б Ви розкрити значення цього терміна?

– Суть субстантивных переговорів полягає в однієї простої речі, переговори повинні бути орієнтовані на досягнення чи обговорення тих питань, які можна вирішити.

Виходячи з нашої практики, ми прекрасно знаємо, що сьогодні остаточний статус Нагірного Карабаху сторони обговорювати і визначати не готові.

Вже давно існує таке поняття, як проміжний статус. У чому він полягає? Це якийсь комплекс військово-технічних заходів, які реалізуються, будучи доповненим деякими політичними компонентами.

Цей комплекс народжує якийсь статус. Це такий новий стан, який вирішує труднощі, які відчувають вимушені переселенці, вони отримують можливість повернутися додому, почати свою мирне життя.

З іншого боку, наші опоненти у Вірменії і вірменська громада Нагірного Карабаху не будуть знаходитися під постійним страхом відновлення військових дій, вони отримують можливість відновити контакти зі своїми сусідами.

Питання остаточного статусу на цьому етапі не вирішується. Ось ці умови наближення двох протиборчих сторін дозволять нам в більш комфортній обстановці обговорювати питання остаточного статусу Нагірного Карабаху.

Якщо буде реалізована ідея проміжного статусу, то ми можемо прибрати з ужитку такі страшні речі, як постійні сутички на лінії зіткнення.

Можна повернути більшу частину вимушених переселенців і біженців в свої будинки, ми можемо почати кампанію відновлення контактів між представниками громадськості, і піде нормальний мирний процес, не як зараз, коли процес рухається у напрямі війни.

Ось, що пропонує Азербайджан. При цьому, ми також наголошуємо, що з боку світового співтовариства виявляється недостатньо тиску на вірменську сторону.

Вірмени кажуть: «ми хочемо тільки незалежності». Якщо ви хочете тільки незалежності, то тоді переговори безглузді, тому що Азербайджан не погодиться на вашу незалежність.

А якщо ні про що інше ви говорити не збираєтеся, то переговори перетворюються просто в фікцію. Ось, про що йде мова. Тому, коли говорять про субстантивных переговорах, маються на увазі ті переговори та теми для обговорення, які сторони дійсно можуть вирішити сьогодні.

– Чому у світової спільноти щодо Нагірного Карабаху одна позиція, а щодо конфліктів в Україні та Грузії – інша?

– Подвійні стандарти завжди присутні, це більше пов’язано з внутрішньою ситуацією. Політики пов’язані з громадською думкою, пресинг вірменської пропаганди, активність вірменської громади за кордоном, у тому числі в таких країнах як РФ, США, створюють якісь рамки.

Я вас запевняю, що політики, дипломати чудово знають суть цієї проблеми. Вони прекрасно знають одну просту річ, що інтереси їх країни ніколи не дозволять, щоб такого роду конфлікт завершився незалежністю вірмен Нагірного Карабаху, тому що це стане поганим прецедентом у вирішенні їхніх внутрішніх проблем. Це не вигідно їм самим. Однак політику здійснюють люди, які пов’язані зі своїми виборцями, з громадською думкою, яке формується завдяки активній пропаганді вірмен.

З іншого боку, керівництво Азербайджану і його громадськість не допустять несправедливого вирішення конфлікту. Це дуже важливий фактор, тому неможливо маніпулювати інтересами Азербайджану.

– В Азербайджані є невдоволення діяльністю Мінської групи ОБСЄ. Може Азербайджан відмовитися від посередницьких послуг якоїсь країни?

– Як залучення посередників, так і відмова від їх діяльності є суверенним правом Азербайджану, бо об’єктом їхньої роботи є суверенна частина території Азербайджану, що знаходиться під окупацією.

З іншого боку, буде правильніше вести нашу пропаганду більш активно завдяки залученню громадськості країн-співголів. Думка громадськості – це той основний фактор, який приймається в столицях країн-співголів Мінської групи ОБСЄ.

Голос нашої громадськості теж повинен бути більш гучним і активним. Щоб це сталося, нам треба відмовитися частково від того умови, що нам нав’язано – ніби переговори повинні бути таємними.

Справа в тому, що вони, по суті, не є таємними. Витік інформації відбувається постійно. Як правило, цієї витоком у своїх інтересах користується вірменська сторона. Можна пригадати, яку витік зробив Джеймс Ворлік, коли на зустрічі з вірменською діаспорою в США повністю виклав Мадридські принципи.

Азербайджанська сторона повинна чітко визначитися з цим питанням і сказати, яка частина повинна бути надбанням громадськості.

Наприклад, недавній випадок у Парижі, коли вірмени видали переговори, які там проводилися, в своїй інтерпретації. Це приклад того, як вони користуються так званою атмосферою секретності.

Баранюк Артем

Артем Баранюк

У 2003 році отримав червоний диплом факультету журналістики Одеського національного університету імені І. І. Мечиникова. Біля трьох років був редактором інтерент видання, та 5 років журналістом у газеті “Життя”. Має чималий достіт у роботі в виданнях.

Related posts